• 09.09.2017 10:57

«Адреналін – це коли «влітаєш» в поворот разом з чотирма суперниками», – єдиний на Волині майстер спорту з автоперегонів

По-дитячому щира посмішка, шрамик над лівою бровою, ледь помітне хвилювання. На прохання про інтерв’ю радо відгукується і каже, що приїде на своєму автомобілі куди потрібно. Лучанин Ярослав Крищук – 25-річний чемпіон України з автоперегонів та єдиний на Волині майстер спорту з автоспорту.

Життя хлопця «поглинають» автомобілі: і магістерську роботу пише про контраварійне керування транспортними засобами, і на життя заробляє тим, що продає автозапчастини, і навіть спеціалізовані курси для автомобілістів проводить.

«ВПЕРШЕ ЗА КЕРМО Я СІВ У П’ЯТЬ РОКІВ»

- Уперше за кермо автомобіля я сів у п’ять років. Моя мама навчалась у водія в автошколі і вони з татом виїжджали, аби вчити її керувати транспортним засобом. Тато стільки всього розказував, що я сів за кермо, спробував і в мене з першого разу це вийшло. З тих пір я почав їздити сам, а не на руках у когось.

«СПОЧАТКУ Я БУВ ШТУРМАНОМ» 

- Перший свій навик в автоспорті я отримав у 2002 році, коли сидів на місці штурмана. Тоді вперше мене прокатали на спортивному автомобілі. Дух перехопило на півдня! Я тоді нормально говорити не міг, забув як дихати! Через рік тато почав займатися перегонами. Я дивився як інші їздять, як він їздить, знаходив чужі помилки і теоретично я так навчався. Ближче до 13 років я став виїжджати на тренування з татом і пробувати свої сили. Перші мої офіційні перегони були трековими, у Рівному, десять років тому. Я був наймолодшим учасником, адже тоді мені було лише 15 років. З перших етапів я став показувати непогані результати. На третьому етапі цих перегонів я посів третє місце. У подальшому приймав участь у гірських перегонах, але лише пробував свої сили.

«МЕНІ ПОДАРУВАЛИ ТРИ АВТОМОБІЛІ»

- У 2008 році мені подарував «ВАЗ 2108» відомий автогонщик Сергій Пелешок. Йому сподобалось, як я їжджу і швидко вчусь. У 2010 році мені подарував «Ford Escort» Євген Червоненко, який на той час був президентом Федерації автоспорту України. Він побачив, що в мене немає підготовленого автомобіля і подарував свій. Ще одне авто мені подарував Богдан Гнатюк – «Volkswagen Golf». Ці люди повірили в мене.

«ПИШАЮСЬ, ЩО Я ЄДИНИЙ НА ВОЛИНІ МАЙСТЕР СПОРТУ З АВТОСПОРТУ»

- За всю свою спортивну кар’єру я здобув близько 30 перемог у різних змаганнях. Але найбільше пишаюсь тим, що я перший і єдиний на Волині майстер спорту з автоспорту. Взагалі, у перегонах від області беруть участь дві-три людини. У 2011 році я став чемпіоном України у класі А3 і призером чемпіонату України в абсолютному заліку серед повнопривідних автомобілів. Для мене це великий результат! Довелося трохи попітніти, аби здобути такі перемоги. Якщо все вдасться, то ще цього року я стану призером чемпіонату України з трекових перегонів. Залишилось два етапи.

«ДЛЯ МЕНЕ АДРЕНАЛІН – ЦЕ КОЛИ «ВЛІТАЄШ» У ПОВОРОТ З ЧОТИРМА СУПЕРНИКАМИ»

- У мене немає вже такого відчуття адреналіну, як раніше, коли натискаю на газ. Я звик. Для мене адреналін – це коли «влітаю» в поворот разом з чотирма машинами і йде контактна боротьба, коли тебе хочуть затиснути, а ти не даєш цього зробити, коли тебе незаплановано починає заносити на автомобілі. А взагалі, я намагаюсь лишатися холоднокровним, щоб не трапилось якоїсь аварії.

«ПЕРЕГОНИ СХОЖІ НА ШАХИ – ТИ ЗНАЄШ, ЯКІ ХОДИ МОЖЕ ЗРОБИТИ СУПЕРНИК І ПРОРАХОВУЄШ СВОЇ»

- Перед самим стартом треба правильно налаштуватись на перегони. Прорахувати кожну ситуацію, яка може виникнути, яку помилку може зробити суперник. Це як шахи – ти знаєш, які ходи може зробити суперник, і прораховуєш свої. Коли я приймав участь у чемпіонаті України у мене з суперником був розрив лише у долю секунди. Тут важливо не гаяти часу і не сподіватись на когось.

«Я НЕ КОРИСТУЮСЬ ПРИЙОМАМИ З ПЕРЕГОНІВ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ»

- У повсякденному житті я не користуюсь прийомами з перегонів. Може трапитись багато моментів: вийде пішохід, вибіжить собака… Це все небезпечно як і для водія, так і для учасників дорожнього руху.

«МАМА ЇЗДИТЬ ЗІ МНОЮ НА ВСІ ЗМАГАННЯ»

- Мама завжди хвилюється. Скільки б років тобі не було: п’ять чи 25. Це ж мама. Вона їздила зі мною на всі змагання. Тато теж старається. А друзі навіть просять, щоб я взяв їх з собою.

«Я ХОЧУ СПРОБУВАТИ СВОЇ СИЛИ У РАЛІ, АЛЕ ПОТРІБНІ ЧИМАЛІ КОШТИ»

- Прямі дистанції мене не цікавлять. Подобаються кількісні змагання, коли є суперники, змагання на час, коли ти борешся сам з собою, зі своїми емоціями. Нині мене підтримує підприємство «СМВ-Транс». Вони мені допомагають з пальним, доставкою автомобіля. Однак потрібна підтримка інших людей, бо переобладнання автомобіля коштує недешево. Наприклад, через два змагання треба змінювати «резину», яка коштує від 100 євро. Я хочу показати кращі результати, не тільки в автоспідвеї чи гірських перегонах, а й спробувати свої сили у ралі, або в «Кубку Лиманів» - міні-ралі.

«БУЛИ МОМЕНТИ, КОЛИ ХОТІЛОСЬ ПРИЗУПИНИТИСЯ В АВТОСПОРТІ»

- Були такі моменти, що хотілося призупинитись в автоспортіспорті, але вони були короткочасними. Це, зокрема, було пов’язане з фінансовою підтримкою. Після цього знаходились люди, які мені допомагали. Я ставав на ноги і вперед до перемог!

«Я НЕ ЗАБОБОННИЙ: БОРОДУ ГОЛЮ, ПЕРЕД ЗМАГАННЯМИ ПРИЙМАЮ ДУШ»

- Я не вірю в усілякі забобони: бороду голю, перед змаганнями приймаю душ. Можливо, з часом щось таке і з’явиться (сміється).

«ПОТРІБНО ДОКЛАДАТИ КОЛОСАЛЬНИХ ЗУСИЛЬ, АБИ МРІЯ СТАЛА РЕАЛЬНІСТЮ»

- Обов’язково повинна бути мета. До неї треба впевнено йти, не зважаючи ні на що, не дивлячись на перепони, які трапляються на шляху. Ніхто не каже, що це легко. Не буває так, щоб клацнув пальцями – і ти вже за кермом спортивного автомобіля, привозиш додому кубки. Потрібно докладати колосальних зусиль, аби мрія стала реальністю. 

Спілкувалася Надія МІЩУК

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.