Релігія для піару

Чи у небі, чи у пеклі

Скажуть вікувати;

Треба всюди, добрі люди,

Приятелів мати.

(]]>С. Руданський]]>)

За час роботи я вже звикла до того, що коли зірки запалюють, то це комусь треба. І будь-яку новину (не у сенсі повідомлення у ЗМІ) найперше сприймаю у штики саме з цієї точки зору. Але іноді певні ініціативи навіть мене вводять у ступор. З останнього – проект рішення за номером 12 «]]>Про звернення Луцької міської ради до Верховної Ради України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про вжиття заходів щодо забезпечення прав особи на свободу совісті та віросповідання]]>», що виноситься на завтрашнє засідання міськради.

З огляду на суб’єктивізм світосприйняття ініціатив «Нового Луцька» найперше все ж подумала, що для появи такого проекту рішення був певний прецедент. Однак, як розповіла мені старший інспектор (зі зв’язків зі ЗМІ) УДПС у Волинській області Ольга Купчинська, згідно з дією закону про капеланство у тюрмах, що регулює діяльність священнослужителів у закладах державної пенітенціарної служби, кожен громадянин має право безперешкодного доступу до нього духівника тієї віри, що якої належить особа.

Загалом мовою офіціозу пояснення до закону звучить так: «Закон врегульовує питання діяльності священнослужителів в пенітенціарній системі, а саме: запроваджує душпастирську опіку засуджених та осіб, взятих під варту, здійснення якої покладається на священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути яких зареєстровані у встановленому законом порядку. Закон також закріплює недоторканність і охорону законом таємниці сповіді засуджених та осіб, взятих під варту. Організація душпастирської опіки засуджених передбачає створення у пенітенціарній системі міжконфесійного дорадчого органу для здійснення координації душпастирської опіки засуджених, а також спеціальну підготовку священнослужителів. Можливість відвідування капеланами в'язнів слідчих тюрем і засуджених в установах виконання покарань не підлягає обмеженням. Водночас, відповідно до цього закону, заходи душпастирської опіки не повинні порушувати встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарань. Відповідно до закону, адміністрація установ виконання покарань має забезпечити конфіденційність зустрічей засуджених зі священнослужителями та сприяти в організації заходів душпастирської опіки засуджених. Закон створює передумови для душпастирської опіки над персоналом ДПтС України. У розробці законопроекту активну участь брали представники Української Греко-Католицької Церкви та представники інших Християнських Церков».

До речі, перепитала у пані Ольги, чи на Волині є документально зафіксований факт скарги на порушення релігійних прав осіб, що перебувають у закладах державної пенітенціарної служби. Й отримала заперечну відповідь.

З огляду на це напрошується висновок, що питання піднімається лише заради того, щоб у місцевих виданнях червоною ниткою пройшло повідомлення типу «за ініціативи депутатів ЦЬОГО та ОТОГО депутати Луцькради звернулися до Верховної Ради та Уповноваженого з прав людини» (ота сумнозвісна, моя улюблена, всеперемагаюча сила піару).

Бо навіть якщо припустити, що панами обранцями громади керує турбота про власне майбутнє штибу «від суми і тюрми не зарікайся» і розуміння того, що їхня діяльність і закон мають чимало суперечностей, то хоч до якої віри вони належать, а посповідатися у закладах обмеження волі вони зможуть безперешкодно. Вже про таких осіб подбали...

Коментарі 1

3 + 0 =
Світлана, 24 Червень, 09:42
Та зрозуміло - коли немає до чого доколупатися, то хоч у піарі звинувати. Піар же можна пришити до будь-якої ініціативи - не промахнешся.
Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.