Червоний прапор чорно-помаранчевого кольору

Події останніх днів ще раз нагадали про символи та символіку. Ми знову змушені шукати глибшу сутність у кольорах, знаках, абревіатурах та різного роду позначках, причому саме ту сутність, яку в них вклали ініціатори використання даних символів. І справа не в символі чи кольорі, а в тому змісту, який у них вкладають.

Взяти для прикладу "свастику" - стародавній символ у вигляді хреста із загнутими на 90° вліво, або вправо раменами. Назва походить від санскритських слів "su" ("добре") і "asti" ("буття"). Це знак Сонця. Свастика і зараз є святим символом у буддизмі, індуїзмі, джайнізмі. Водночас, вона залишається позитивним символом добробуту і щастя у країнах Сходу — Індії, Китаї, Японії.

Свастику використовували і християни, я особисто бачив її ще в радянські часи в орнаменті оздоблення колишнього християнського собору, в якому розташовувався один із корпусів Калініського (Тверського) суворовського училища. У перші роки радянської влади свастика була взагалі дуже популярною. Комуністи її використовували, де треба й не треба. Справа дійшла до того, що у листопаді 1922 року в «Известиях» нарком освіти РСФСР Анатолій Луначарський видав спеціальне «Попередження», в якому категорично заборонив використовувати свастику як революційний символ. Швидше за все аби не плутали із окультним символом – пентаграмою чи по іншому комуністичною або масонською п'ятикутною зіркою, кому як подобається.

Але ХХ століття просто дискредитувало свастику у зв’язку з використанням її нацистами. Так ось виникає питання: "Свастика – це символ зла чи добра?" В контексті того змісту, що у свастику вкладають ті ж індуси – це символ добра, а в контексті західноєвропейських традицій минулого століття – це символ абсолютного зла. Знак один, а смислове навантаження різне. Це як валіза, що в неї вкладеш, те вона в собі і має.

Та розбурхав наше суспільство інший символ – Прапор Перемоги у вигляді копії штурмового прапора сто п'ятдесятої ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії. Але щоб зрозуміти логіку реакції частини суспільства на законодавчу ініціативу комуністів та регіоналів зробимо невеликий екскурс в історію.

У 1812 році Російська імперія пережила свою першу офіційну Вітчизняну війну, в якій отримала перемогу над армією Наполеона Бонапарта. Однією з найяскравіших подій тієї війни була битва під Бородіно. Там було все: і героїзм, і звитяга, і мужність, і сміливість, і самопожертва. Недаремно сьогоднішня Росія визнала 8 вересня – день битви під Бородіно – Днем воїнської слави Росії. Символами тієї великої перемоги були звичайно ж символи Російської імперії: двоголові орли, царські корони, різноманітні хрести.

Здавалося б комуністи повинні були в роки радянської влади розвинути культ героїв тієї війни. Тим більше, що їм тоді всередині країни реально ніщо не загрожувало, адже вся опозиція була зібрана за колючим дротом каральної імперії ГУТАБу. Та все склалось навпаки. У 1932 році комуністами був зруйнований Головний монумент на полі Бородінської битви, а монумент на батареї Раєвського взагалі був підірваний і весь чавун з пам'ятника пішов на металобрухт, та головне – були знищені символи тієї перемоги: орли, хрести і корони. І жодного разу радянська влада так і не дозволила не те що вшанувати героїв тієї війни, а навіть допустити натяк на символи тієї великої перемоги, бо це були символи держави з якою комуністи не хотіли мати нічого спільного, бо вони символізували повернення у минуле та повернення до минулого. А цього радянська влада допустити не могла і не допускала аж до 1987 року і то частково.

Коли ж зараз комуністи спільно з регіоналами почали нав'язувати червоні прапори як обов'язковий атрибут святкування Дня Перемоги, то чомусь ніхто не згадав, що в радянські часи аналогічні речі відносно символів перемоги у першій російській Вітчизняній війні просто заборонялись тими ж комуністами з погляду національної безпеки. Ось такі подвійні стандарти.

Чому в Росії виникла нагальна потреба у "Знамени Победы"? Тому що там склалась цинічна, блюзнірська та парадоксальна по відношенню до фронтовиків ситуація. З 1995 року почали проводити щорічні військові паради до Дня Перемоги, яких не було навіть у радянські часи, за виключенням ювілейних років: 1965, 1975, 1985, 1990. Правда, в СРСР і святкувати День Перемоги не поспішали, лише з 1965 року почали це робити

І все б нічого, але "неув'язочка" склалась. По Червоній площі в Москві колони фронтовиків йшли під власівським "триколором", який нині є державним прапором Росії. Фронтовики розуміли все, але під "ало-лазорєво-бєлим" знаменом почувались дещо незатишно. Уявіть якби у Києві фронтовиків примусили ходити під ОУНівським чорно-червоним прапором. Як би відреагували українські фронтовики? Ось подібні емоції з'явились і у російських фронтовиків. А якщо ще й врахувати, що, як стверджують, під час першого Параду Перемоги 24 червня 1945 року до підніжжя Мавзолею були кинуті не лише нацистські штандарти, а й власівський "триколор", то взагалі весело виходило. От у 2007 році в Росії й вийшов закон "О Знамени Победы".

Російський закон не став виламувати руки державним чиновникам, а демократично у статті 2 запропонував: "В День Победы копии Знамени Победы МОГУТ вывешиваться на зданиях (либо подниматься на мачтах, флагштоках) наряду с Государственным флагом Российской Федерации".

В Україні ж законотворці із Партії Регіонів вирішили трохи підняти свій партійний рейтинг, який відверто гепнувся завдяки їх титанічній антинародній діяльності в органах влади. Їм потрібен був скандал, який знову поділив би країну на "наших" і "не наших", на "правильних" і "бандерівців", на тих, хто правильно голосує та тих, "хто зрадив пам'ять батьків і дідів". Їм закортіло щоб почали виривати з рук фронтовиків червоні прапори, рвати їх, бо у минулому році, наприклад, ніхто на ці прапори просто не звертав уваги.

Ось і прийняли рішення спочатку нав'язати радянські прапори східним та південним областям України, як перемогу ностальгуючих за СРСР та борців за "Русскій мір", а потім, отримавши заздалегідь прораховану і передбачувану реакцію Західної України, примусити всю країну тинятись з дещо модифікованими радянськими прапорами по всім доступним та недоступним усюдам. І якщо в Росії сказали, що МОЖУТЬ вивішувати "Знамя Победы", тобто хочеш вивішуй, а хочеш ні, то наші мудрагелі видали черговий шедевр, до речі, теж у статті 2 закону: "Основними формами увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця є: - офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України".

Хтось щось зрозумів? То треба вивішувати червоні прапори чи ні? На Сході зрозуміють, що треба, а на Заході, що ні, не обов'язково. Одним словом скандал гарантований, до чого і потрібно було довести ситуацію.

Та якби вдячні нащадки вирішили принизити фронтовиків тільки власівським "триколором", то було б півбіди. Вони ж на цьому не зупинилися і додумались добити фронтовиків ще однією геніальною знахідкою: так званою "георгіївською стрічкою".

Акцію "Георгіївська стрічка" ініціювали у 2005 році російські державні інформаційні агентства та прокремлівські молодіжні рухи "Наши", "Студенческая община" та інші. Це була російська відповідь на помаранчеві стрічки Помаранчевої революції і їх популярність серед молоді. На популяризацію чорно-помаранчевої стрічки наречену "георгіївською" Росія почала витрачати шалені кошти. По інформації російської газети "Ведомости", у 2007-2010 роках на підтримку акції з державного бюджету виділили більше 460 мільйонів рублів. Крім того, щороку і місцеві бюджети виділяли кошти на акцію. Так, наприклад, з бюджету лише Санкт-Петербурга у 2008 році виділили 8 145 100 рублів, у 2009 році, під час кризи – 8 510 200 рублів, у 2010 році – 8 800 00 рублів. Та найбільше коштів виділив російський бізнес, зокрема такі відомі корпорації як "Лукойл", "Сьомий континент", МТК, "Інтеррос", "Сбербанк России" та інші.

І все б нічого, якби цю стрічку назвали, наприклад, "гвардійська стрічка" чи "стрічка слави". Але вся суть у тому, що акцію нарекли саме "Георгіївська стрічка". Ну не було в Радянському Союзі георгіївських нагород взагалі та "георгіївських стрічок" зокрема. І бути не могло. Адже Георгіївськими хрестами та георгіївськими стрічками, що додавались до ордену нагороджували не лише солдатів Російської імперської армії, але й воїнів Білої армії за героїзм та мужність у знищенні комуністів та червоноармійців.

Так, останнім Георгіївським кавалером, нагородженим під час громадянської війни в Росії, став у 1920 році вахмістр П.В. Жадан, який на чолі білогвардійського ескадрону знищив колону червоноармійських військ на чолі з червоним комдивом Жлобою. Тому тим червоноармійцям, хто вижив після кривавих м'ясорубок громадянської війни, влаштованих Георгіївськими кавалерами, було б важко пояснити, чому їх нагороджують саме "георгіївською стрічкою".

Мало того, у "власівській" РОА (Русской Освободительной Армии), Російському Корпусі СС та інших російських есесівських військових частинах росіян-есесівців нагороджували саме Георгіївськими хрестами та георгіївською зброєю, до яких додавались "георгіївські стрічки".

Тому, коли ми бачимо свастику і кажемо: "індуїстська свастика", то нічого поганого в ній нема, коли ж ми бачимо свастику і кажемо, що це "нацистська свастика", то це символ зла, навіть абсолютного зла і чіпляти "нацистську свастику" на себе ніхто не буде, навіть індуси. Знак один – значення різні. Коли ми бачимо чорно-помаранчеву стрічку і кажемо, що це "гвардійська стрічка", то це гідний героїв війни символ, коли ж ми бачимо чорно-помаранчеву стрічку і кажемо, що це "георгіївська стрічка", якою нагороджували російських білогвардійців та есесівців, то чи варто таку стрічку на себе чіпляти?

Ось вам і новий оксюморон: "комуністи з білогвардійсько-есесівськими георгіївськими стрічками під власівськими прапорами святкують День перемоги". Кафка відпочиває.

Коментарі 7

Леся, 05 Травень, 11:32
Чудова стаття . Особливо корисна для "почітатєлєй історії від Діми Табачніка".Якщо автор не проти, дамо посилання на неї на інших ресурсах.
Тарас14, 08 Травень, 00:23
больше б таких людей в Украине как автор этой статьи
Лихий, 08 Травень, 00:50
   Стаття дуже на часі, пані Леся , обов'язково розповсюдьте цю інформацію.Можливо просвітницька робота зупинить цей "маразм". Тому ,що це йде планова, добре профінансована війна за мізки українців по їх русифікації та знищення пам'яті про своє славне минуле.Бути українцем зараз не модно, на всіх ток-шоу розмовляють тільки по російськи . Але це бутафорія українська мова жива, історія наша славна а кольори наших стрічок це - жовтий та блакитний за які віддали своє життя мільйони українців.
Олександр Петрук, 08 Травень, 11:25
Доброго здоров'я, пане Олександре! Ну що ж, давайте оправдаємо фразу "Пішов та на хер!!!", оскільки "ХЕР" - це всього лиш буква старослов'янського алфавіту. Давайте не будемо привселюдно кланятись в ноги тим, хто подарував нам мирну блакить неба і поклав життя в ім'я грядущого покоління. Давайте заборонимо червоний прапор взагалі, бо його нам чогось стало СОРОМНО НАЗИВАТИ ПРАПОРОМ ПЕРЕМОГИ. І на крайняк... У Москві ніколи не було Червоної Площі. Була і є КРАСНА ("ГАРНА").Вашу статтю повністю не зміг прочитати. Стало трохи не по собі, пане офіцер. Але постараюсь віддрукувати її і виставити у фойє 42 гарнізонного будинку офіцерів (гарнізон Старокостянтинів). Може й знайдуться серед військовослужбовців нашого гпрнізону ті, хто достойно її оцінить. З повагою та найкращими побажаннямизаступник начальника 42 ГБО капітан Олександр Петрук.
Віталій Лісковецький, 08 Травень, 18:57
Я от чомусь думав, що перечитана стаття наверне того офіцера до розуму. На жаль в старокостянтинівському авіагарнізоні, та й мабуть в Збройних Силах України, в цілому, на сьогодні бракує Вас Григорію Олександровичу, аби вправляти мізки таким капітанам.Пригадую, коли ми будучи на службі із особливим захопленням слухали Ваші лекції з гуманітарної підготовки. Ви тоді вміли переконувати і ми завжди поважали Вашу позицію і захоплювалися Вами. Пишіть, із задоволенням буду Вас читати. З високою повагою до Вас Віталій Лісковецький.
Григорій Пустовіт, 10 Травень, 11:41
Всім дякую за добрі слова та побажання. Пану Олександру Петруку! Шановний пане капітане! За Красну площу можу погодитися. Щодо решти, то не приписуйте мені те, чого я не писав. Навчіться спочатку дочитувати до кінця, а тоді робити висновки. Найголовніше: навчіться спокійно сприймати думки, які не відповідають Вашому світогляду, Ви ж офіцер. За пропозицію вивісити статтю в Будинку офіцерів дякую. З повагою і найкращими побажаннями в службі.
Оленка, 11 Травень, 14:32
Багато цікавого і нового для себе почерпнула із цієї статті!!! Об’єднати нашу Україну - це лише передвиборча обіцянка Януковича, якій не судилося збутися, зараз він робить зовсім навпаки, бо справді відчув, що його рейтинг на Сході і Півдні падає зі швидкістю світу!!
Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.