• 25.08.2017 10:02

Вулиці міста на Волині прибирає пані у капелюшку та на підборах

Зустріч із цією леді нам влаштував один кмітливий житель міста. Василь Іванович Попович помітив її щойно відкрив свій заклад у центрі міста. У спекотні літні дні вона частенько втамовувала спрагу склянкою мохіто біля «Кухля», – пише ]]>«Район.Камінь-Каширський»]]>

Галина Давидюк із Раків-Ліса – працює двірником і прибирає якраз центральні вулиці та площі тож і стала клієнтом «Каменя центрального».

– Напої тут смачні і прохолодні, а в гарячі дні, коли вже з самого ранку смажило, вони були ще й рятівні, – говорить Галина Іванівна.

На розмову із журналістом вона прийшла, уже навівши порядок на ввірені їй території. Пані Галя ще о сьомій ранку попідмітала біля адміністрації, поліції і ось має кілька хвилин для спілкування. У вбранні яскравого червоного кольору, в капелюшку та у туфлях на підборах вона прийшла посмакувати кавою. У руках жіноча сумочка та мітла.

– Сьогодні кава, бо довелося встати раніше звичного, – посміхається життєрадісно, водночас соромлячись прицілу фотокамери.

– Очевидно, довелося витратити час, щоб причепуритися, підготуватися до фотозйомки? 

–Та ні. Капелюшок та туфлі на підборах я вдягаю щодня. І сумочка зі мною завжди, бо там гаманець і телефон.

– Так, так, пані Галина Іванівна завжди виглядає вишукано та стильно. І через це її неможливо не помітити, – зауважує Василь Іванович.

– Зрештою, не так багато у Камені-Каширському жінок, які ходять в капелюшках.

– Пані Галю, а у вашому гардеробі скільки капелюхів?

– Не думайте, не ціла колекція, -- посміхається. – Лише два.

– А скільки маєте пар взуття?

– Насправді я не можу багато на себе витрачати, бо ж маю дітей.

– Так, коли є діти, на зарплату двірника, напевне, не розженешся? 

– Я маю п’ятеро синочків і донечку. Троє з них – це прийомні діти. Після смерті сестри взяла під опіку. А зарплата двірника яка ж – три тисячі. Самі розумієте, чого вони варті на теперішні ціни.

– І всте-таки ви модниця?

– Напевне.

– Як часто і де купуєте собі вбрання?

– Часом при потребі, а буває, що ну дуже сподобалася річ, то як же не придбати. Звичайно, все переважно залежить від повноти гаманця.

– А люди помічають вас – таку вишукану двірницю?

– О-о-о. Так. Дуже часто. І компліменти роблять, і озираються, оглядають.

– Вам це подобається?

– Ви знаєте, я б себе почувала ніяково, якби знала, що мій вигляд людям не подобається. А так мені приємно, звичайно.

– Проте, чи не заважають роботі підбори та сумочка?

–  Зрозуміло, що я не щодня у сукні чи спідниці. Бо в обов’язки двірника входить не лише вулиці мести. Але до підбор я звикла, хоча іноді доводиться брати взуття на низькому. А сумочку через плече взяла і ніяких незручностей.

– А що ще вам доводиться робити?

–  Взимку розчищаю від снігу тротуари, посипаю слизькі доріжки. Навесні доводиться вантажити гілки, обрізані з дерев, підбілюю бордюри. Влітку задихаюся від пилюки ;), а восени прибираю опале листя. А ще доглядаю клумби: висаджую квіти, поливаю, потім прибираю сухі рештки. І так круглорічно.

– Скажіть, пані Галю, а скільки ви років ось так прибираєте Камінь-Каширський?

– Та уже сім років.

– Ви дуже сердиті на жителів та гостей міста за те, що вам після них доводиться прибирати?

– Та ні. У двірника така робота . До речі, сьогодні цю пані ви можете побачити у вишиванці. Вона завжди її одягає на свята.

Фото Андрія Куницького

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.