• 14.10.2017 11:15

Як служать волинські красуні на війні

Прийнято вважати День Захисника України суто чоловічим святом і вітати з ним лише сильну полову людства. Однак, неможливо не згадати й жінок, які також є невід’ємною частиною колективу на передовій. Разом з хлопцями вони несуть службу і, так само, захищають кордони держави.

 

 

Журналісти «ВІПу» вирішили цього дня розповісти та привітати з святом не лише чоловіків, а й жінок, які стирають стереотипи, і попри всі жіночі турботи та важку службу перебувають на передовій. 

 

НАДІЯ, ЯКА ВРЯТУВЛА ЖИТТЯ У «ГАРЯЧІЙ» ТОЧЦІ 

 

 

Старший сержант Надія Кононова - у Збройних Силах України вже 7 років.  За цей час вже не раз вона встигла побувати й на Донбасі.

 

«Ніколи в житті, навіть у найскладніші моменти, не шкодувала, що пішла служити в армію!» – зізнається Надія.

 

У 2014 році дівчина несла службу в 51 окремій механізованій бригаді. Пригадує, як того року через напружену ситуацію на Донеччині мусила робити операцію у надскладних умовах.

 

«Бої були частими й жорстокими. Під час одного з них важко поранили бійця. Аби врятувати йому життя, двом хірургам з Луцького військового шпиталю й мені довелося терміново ампутувати чоловікові ногу…» - згадує жінка.

 

Оскільки стан пораненого був дуже важким, а вивезти його у безпечне місце не було можливості, жінці та двом хірургам довелося робити операцію просто у «гарячій» точці.

 

Після цього Надія Кононову отримала відзнаку начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

 

Розрадою у важкі хвилини для жінки стають чотирилапі друзі, яких вона іноді підліковує.

 

«Тварин, собак і котів люблю, скільки себе пам’ятаю, з дитинства, - сміється дівчина. – Завжди гралася, лікувала, годувала. І зараз тут, на Донбасі, підліковую тварин. Їх у нас багато, і вони для нас справжня потіха».

 

ІРИНА, ЯКА РЯТУЄ НЕ ТІЛЬКИ СОЛДАТІВ, А Й ТВАРИН 

 

 

Жінка двадцять років пропрацювала медичною сестрою в дитячому відділенні Володимир-Волинського територіального медичного об’єднання. Однак покинула все та пішла на фронт. Зараз Ірина Артьомчик  стала старшим сержантом 14 ОМБР.  

 

«Мабуть, просто захотілося щось змінити, - посміхається Ірина. - В цивільному житті я вже відбулася як професіонал, напевно, вже досягла всього, чого могла. Треба було рухатися далі, відтак, вирішила спробувати свої сили в армії, бо ж медики тут завжди потрібні».

 

Жінка каже, що їй ще варто багато чому навчитися. Найперше – то спілкування з пацієнтами-військовими.

 

«Я ж звикла працювати з дітьми, сюсюкатися, розповідати казки, вигадувати небилиці. Тут таке не пройде! – жартома розповідає жінка. – Для того, аби хлопці слухалися, виконували всі призначення, з ними треба бути суворою. Бо ж всім відомо, як чоловіки, й не тільки військові, люблять лікуватися. Інколи їх просто-таки доводиться вмовляти це робити! Як кажуть у народі: і просьбою, і грозьбою…»

 

Вдома на Ірину чекають два сини: 20-річний Володимир та 10-річний Дмитрик.

 

«Мої сини пишаються тим, що їхня мама служить в українській армії. Звісно, дітям, особливо молодшому, мене не вистачає. Але ми сильні й цю розлуку переживемо!» - розказує Ірина.

 

Вистачає у жінки й часу для улюбленого хобі – вишивання. Каже, що така справа часто розраджує та заспокоює у важкі хвилини.

 

Окрім військових, піклується Ірина і про чотирилапих друзів. У своїй кімнаті вона навіть зробила імпровізовану будку для собаки Жужи, яка узимку народила цуценят. Так, на фронті доглядала й собачку, і її маляток.

 

ОЛЕНКА, ЯКА НЕ ЗАЛИШАЄ СОЛДАТІВ ГОЛОДНИМИ 

 

 

Військові кажуть, що дівчина не просто готує, а вкладає в свої страви любов та душу.

 

Сама ж Олена розповідає, що часто любить проекспериментувати та перетворити звичайнісіньку страву на шедевр. 

 

«Надзвичайно приємно дивитися, як хлопці з апетитом їдять! Тішуся, коли їм смакує. А готувати найбільше люблю, напевно, перші страви», - ділиться співрозмовниця.

 

Дівчина розповідає, що навчилася готувати вдома, згодом, ще до фронту, працювала в одному з суші-барів Львова. А зараз у неї більш важливі завдання – годувати солдатів, які боронять кордони України. 

 

ТАМАРА, ЯКА Й ПОБРАТИМІВ РЯТУЄ, Й ВИШИВАТИ ВСТИГАЄ  

 

 

Жінка розповідає, що ще з дитинства хотіла стати військовою. Однак, підписала контракт зі Збройними силами України, лиш тоді, коли почалася війна.

 

Зараз вона виконує обов’язки медика в ремонтно-відновлювальному батальйоні бригади.

 

Найважче для жінки – це туга за своїм маленьким синочком, який чекає на маму вдома.  

 

«Туга за дитиною – це найважче… А все решта – дрібниці, які можна пережити без проблем. Знаю, що декого лякають фронтові побутові умови. Але вони, повірте, не такі вже й страшні. Вважаю, що треба вміти адаптуватися й виживати і в таких умовах. Та й зрештою, при бажанні затишок можна створити будь-де».

 

А у вільний час, якщо такий є, Тамара любить вишивати бісером.

 

«Я дуже непосидюча, тому думала, що вишивання бісером - не для мене. Але коли спробувала, то ще й як захопилася!» - ділиться враженнями Тамара. 

 

НАТАЛІЯ, ЯКА ДЕСЯТЬ РОКІВ ВМОВЛЯЛА ЧОЛОВІКА ВІДПУСТИТИ ЇЇ В АРМІЮ 

 

Служить на передовій й вчителька музики та хормейстер. Жінка вісім років пропрацювала в школі. Сьогодні ж Наталія Піддубна стала молодшим лейтенантом, заступник командира підрозділу з морально-психологічного забезпечення.

 

Жінка розповідає, що вмовляти чоловіка, аби відпустив її служити довелося аж десять років. 

 

«Через 10 років подружнього життя мій чоловік таки здався, - жартує жінка. – І погодився на те, аби я пішла служити в армію - це була моя мрія з дитинства».

 

Наразі ж вдома на жінку чекає не тільки чоловік, а й 5-річний синочок. 

 

«Мій чоловік пожежник, і поєднувати службу з вихованням сина та домашніми клопотами моїм хлопцям, коли залишилися вдвох, спочатку було важко. Але тепер усьому дають раду! Ще й мене підтримують. Знаєте, що найбільше додає сил? Слова мого маленького сина, який сказав мені, коли вперше їхала в АТО: «Якщо ти там дійсно треба, то їдь!». 

 

Підбірку підготувала Аліна БЕКЕРУК за матеріалами ]]>прес-служби 14 окремої механізованої]]> бригади.

 

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.