• 20.08.2015 10:05

У Хрінниках волинські археологи проводять масштабні розкопки

Всі роки Незалежності України біля Хрінницького водосховища не припиняються археологічні розкопки. По Правобережжю немає такої пам’ятки, яку так довго досліджували б. Цікаві знахідки і донині продовжують дивувати археологів своєю самобутністю та втамовувати професійну цікавість студентів із трьох областей.

Молодший науковий співробітник інституту археології Національної академії наук Олександр Милашевський розповів, що Хрінницьке поселення демонструє унікальну для світу ситуацію, яка спостерігається тільки в Україні.

«Населення на цій території існувало безперервно, тобто тут є матеріал як кам’яної доби, так і пізнього Середньовіччя», - пояснив науковець. На території розкопок за стільки часу продовжують знаходити цікаві предмети. Зокрема, на поверхню з глибини віків виринають різноманітні речі. Прясло (тягарець для відцентровки шпиці ткацького верстату), голки, заколки, вістря зброї, фібули, печі, сокири, амфори – ці частинки нашої історії можна детально розгледіти та потримати в руках.

Вдалося відшукати і залишки основи та ями, в які були закопані стовпи будівлі наших предків. Начальник археологічної експедиції Антон Панікарський підкреслив, що експедиція працює тут із 1993 року.

«За стільки років активної діяльності, роботи не стало менше. Ще є багато цікавого», - зауважив Панікарський. Він розповів, що за роки розкопок понад дві тисячі студентів відбули тут практику, зокрема це молоді люди із вишів Рівного, Луцька та Львова. Нині ж тут здобувають безцінний досвід студенти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

10 науковців із Києва, Луцька і Львова активно діляться з ними напрацюваннями та секретами професійного успіху. «За сезон ми відкриваємо приблизно 200 квадратних метрів. Все залежить від того, скільки об’єктів потребують більш ретельної роботи. Цьогоріч ми знайшли готське житло, орнаментоване прясло, зафіксували житло слов’ян», - пригадав начальник експедиції.

Для того, щоб зберегти берег ще тільки коли починали вести розкопки, посадили сосни. Нині ж це великі та стрункі дерева, які рятують юних археологів від спеки. Заступник начальника експедиції Віктор Баюк розповів про життя студентів, які мають нагоду кожен день проводити за сумлінною та разом із тим не менш цікавою роботою.

«Сама експедиція це не лише дослідження, кераміка чи якісь наукові речі. Студенти тут фактично живуть, вони самі себе забезпечують: рубають дрова, куховарять. Це дуже важливо, що після закінчення своєї практики студенти їдуть звідси однією дружньою і великою сім’єю», - наголосив Баюк.

Також науковець додав, що головне завдання - навчити студентів і науковій галузі, і показати те, що вони можуть зробити все, якщо будуть єдині і дружні. Археологія – це історія, до якої можна доторкнутись руками і побачити на власні очі. Без минулого немає майбутнього, про це варто пам’ятати і бережно ставитись до тих речей, які потрапляють в наші руки.

Про важливість розкопок поблизу Хрінницького водосховища наголосив директор археологічного музею Львівського національного університету імені Івана Франка Ярослав Погоральский. Чоловік впевнений, що саме тут можна побачити наслідки життя і діяльності багатьох народів, зокрема, як центральноєвропейських, так і тих, які прийшли з поліської сторони.

«Саме тут розташувалась своєрідна стикова зона. Деякі знахідки цікаві і для європейських наших колег», - підкреслив Погоральський. Надією знайти щось нове і цікаве та впевненістю у правильному виборі своєї професії сповнені слова студентки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Катерини Бобер.

«Звичайно ми дуже багато вивчали в університеті археологію, бачили всі ці уламки, фрагменти кераміки, торкалися до них в музеї. Але ні з чим не порівняти те відчуття, коли ти сам акуратно знімаєш шар землі цим «шпательком», і ти щось знаходиш. Звичайно, це невеличкі фрагменти, але дуже важливо, коли ти сам щось досліджуєш і вносиш лепту до розвитку цієї культури», - розповідає дівчина.

Вона також зазначила, що дуже велика ейфорія була тоді, коли під час розкопок знайшли другу фібулу. «Всі були раді, нібито в нас був Новий рік», - з усмішкою каже Катерина. Студентка переконана, що на всі мінуси, якими насичене життя і робота археолога є свої плюси.

«Тут чудова атмосфера, пейзаж, водосховище… Відчуваєш спокій і займаєшся справою. Ми розпалюємо вогнище і співаємо пісні», - додала Катерина. До речі, в молодих археологів є дуже багато своїх професійних пісень, деякі з них молоді таланти запозичили у відомих виконавців, проте підкоригували, провівши паралель із своєї спеціальністю.

Великою проблемою є те, що в Україні немає великих експедицій, які фінансувалися б державою. Тільки за рахунок Інституту археології є можливість утримувати базу. Проте всі інші побутові питання лягають на плечі науковців. Археологи вважають, щоб хоч якось покращити ситуацію, потрібно привертати увагу до розкопок, залучати інвестиції та шукати спонсорів. Зараз провадиться активна робота над тим, щоб залучити якомога більше людей до вирішення цієї проблеми.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.