• 08.09.2017 18:05

«Що то за газета без «очєпяток»?!» - колишній літредактор «Сім’ї і дому»

Завжди мріяла працювати у газеті, але не думала, що вісім років правитиму тексти у «Сім’ї і домі» спочатку як коректор, потім – як літредактор. Робота трудомістка, вимагає уваги і головне – знань та уміння довести, чому правиш «зрадив йому» на «зрадив його», «чіпси» на «чипси», «вірно» на «правильно». А з якою насолодою очищаєш текст із щедро наставленими комами – як в Angry Birds бавишся :)

Пам’ятаю, уперше дали на вичитку авторську колонку Наталки Сняданко. Було страшно відкривати «вордівський» файл. Бо де я, а де автор цікавої книги «Синдром стерильності». Здавалося б, які помилки можна знайти в письменниці, книжку якої нещодавно прочитала. Тоді тижневик «Сім’я і дім» друкував колонки літературного бомонду: Ірени Карпи, Михайла Бриниха, Лариси Денисенко, Тараса Прохаська. Виявилося, в текстах укрсучліту роботи не бракувало навіть коректорам-початківцям :)

Тож після таких модних авторів страх перед невідредагованим текстом розвіявся. За роки роботи виправила сотні обдруківок, трохи менше залишила їх у надрукованій газеті. Авжеж, усяке буває із коректорами :)

 

Як жартує екс-редактор одного із волинських видань, що то за газета без «очєпяток»?! І правда, обруківки часто додавали веселощів у принципі нудній коректорській роботі. Читаєш серйозний текст, а тут «урядова жопомога», «дурналіст», «зимовий зад», «затупник директора», «перс-служба», «магазін», «царимонія». Якось у тексті було слово «дерерт». З контексту годі було зрозуміти, що то таке. Довго шукала у «Гуглі» значення, гортала медичний і словник термінів, іноземних слів – немає слова. Виявилося, що всього-на-всього автор обдрукувався у «десерті». Отакої.

 

Одним із найкращих ляпів в історії газети були кумедно пропущені букви у слові. Газета півмісяця виходила у «серні». А ще коректор має усе знати – назви країн, офіційні назви установ, посадовців й інколи сумніватися у фактах і шукати їхнє підтвердження. Раз ледь не пішло у друк – генеральний прокурор України Олександр Медведик, тоді як він Медведько. Робили покійного мера Луцька Миколу Романюка головою Маневицької райдержадміністрації.

 

Непросто було довести авторам рекламного матеріалу (а в газетах до таких текстів зазвичай мало претензій – хто платить, той і музику замовляє), що День народження їхнього шефа – не престольний празник для лучан, писати його з великої літери не варто. Були дрібні конфлікти з клерками, які намагалися означити посаду своїх керівників із великої букви. Атож – Директор більш пафосно.

 

На жаль, величезну колекцію ляпів та обдруківок не вдалося зберегти. Залишився лише один файл із мовними кумедностями. Наприклад, «Антон захоплювався полюванням і звіриною, в іншій іпостасі себе не бачив». «Дідусь не дуже вписувався в австралійський пейзаж». «Обійшов Далекий Схід, Аляску та інші екзотичні для поліського вуха слова». Суперкорисна порада «фенхель є дуже сильним афродизіаком. якщо його регулярно вживати – не буде грипу та глистів». «Сина Михайло Васильович бачив уривками» – було в розповіді про комедію, а вийшло як анонс фільму жахів. Мабуть, без «можливості відправити природні потреби». У тексті про травницю натякали – «бабуся, яка володіє давньою професією». «Аби зготувати гриби, використовуємо печериці та опеньки», давали настанови у рецепті.

 

Тішили шИдеврами й прес-служби. Як-от «хулігани були напідпитку і були досить збудженими, адже поверталися від дівчат, з котрими у них не склалося». «Труп невстановленого чоловіка». «Горе-матері, які зловживають наркотиками чи алкоголем». Запам’ятався рекламний текст російською. Довго мордувалися над перекладом звороту «какой стол, такой и стул». Серед багатьох варіантів був і суржикомовний, популярний – «що жрете, тим і срете». Проте внутрішня цензура не пропустила його.

 

Мову варто і треба берегти, щоразу збагачувати її новими й давно забутими словами. Добре більше уваги звертати і на письмі, і в мовленні на синтаксис. Він часто неукраїнський, позичений у росіян. Бути грамотним – просто. Потрібно зовсім трохи уважності та терпеливості, не плутати грішне з праведним і ще така дрібничка – хотіти вчитися.

Інна РОЙКО

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.