• 03.08.2017 17:09

МОДА НА КОЛЕСА: луцькі красуні-велолюбительки розповіли, де і куди катають на своїх байках

За що люблю Луцьк, так це за постійне прагнення рости і розвиватись.

Для очей – фонтани у будні, для шлунку – цілодобові заклади, для ніжок – новенькі дороги і тротуари, для коліс – велодоріжки.

І нехай тих велодоріжок поки, як кіт наплакав, а з велопрокатами ми тільки вчимось дружити, у Луцьку вже давно живуть прекрасні дівчата-ВІПи, котрі катали ще до того, як це стало мейнстрімом.

Ми розібрались, хто ці красуні і що означають для них ці «покатушки».

 

Вікторія Жуковська, радіоведуча

«Свій Giant Simple Seven я ніжно називаю "мій Rolls-royce". Прогулянки із ним - це спокійні поїзденьки центральними вулицями Луцька із паузами у вигляді посиденьок із кавою і книжкою на Лесі Українки. Інший монстр, який живе вдома, - канадієць із родини Hardcore Bikes. То вже зі своїм характером персонаж - ним гонишся містом, лякаєш голубів і бабусьок на тих поодиноких луцьких велодоріжках»

 

Тетяна Грішина, журналістка

«Так склалося, що цього року я каталася відносно не багато. Але тішу себе тим, що сезон не закінчився і, дивлячись на останні зими, він може тривати цілий рік.

 Їздити на велосипеді я навчилася у свідомому віці, років з 5 тому. А свій тип їзди знайшла, коли кілька років тому друзі взяли мене на велопрогулянку. Думала, катнемо у Гірку Полонку, по об’їзній. А вони тоді здивувалися чому я взяла з їжі лише яблучко. В Гірку Полонку ми тоді не заїхали, зате знайшли якесь озеро в Локачинському районі, безкінечний ліс до того озера, де велосипед довелося частину шляху нести в руках, і багато-багато горбів. Додому я приїхала повністю виснажена. Але з того часу люблю кататися по лісам, полям, проїжджаючи села.

У цьому випадку можна помилуватися краєвидами, насолодитися свіжим повітрям. Є можливість випробувати себе, беручи горби і бездоріжжя. Такі покатушки закарбовуються у пам’яті. Адже можна проїхати всього 30 км, - але яких! - якщо це у лісі чи полі. Тому асфальт, місто - це не мій фаворит. Улюблені напрямки - Воротнівський ліс, дорога на Новостав і далі. Найбільше намотувала близько 80-90 км за день. Мрію покататися на велосипеді в горах»

 

Мар’яна Сорочук, активістка

«Велосипед для мене - це буденний засіб пересування. З ним я встигаю робити дуже багато справ. Вважаю, що саме такий транспорт створений для нашого міста у теплий сезон, адже Луцьк є досить компактним і до кожного району можна доїхати максимум за 20хв.

З велосипедом ти не знаєш, що таке пробки, парковки та поганий настрій, поза тим це є найекологічніший та економний транспортний засіб. В основному я їжджу центром міста. Подобається зїжджати з гірок на Ярощука та Франка та Ковельській, а також тунель на дамбі від Старого міста до господарського суду. Мрію, коли облаштують велодоріжку Глушець-Набережна-Жидичин-Озерце та коли Луцьк стане містом велосипедистів.

Вкрай не подобається мала кількість понижених рівнів бордюрів та хамство пішоходів на велодоріжках, водії вже до велосипедистів у місті звикли, тому пропускають та тримають дистанцію.

До минулого року я два сезони каталась на дамці з 28дюймовими шосейними колесами. Раму я перефарбовувала на свій смак у білий колір та домалювала на ній вишеньки. Через мою безпечність, її вкрали. Тепер мрію про дамку олдскул на найнерах. Наразі, такого гібрида ще не знайшла, тому користуюся своїм студентським гірським велосипедом.

Тепер до питання безпеки ставлюся відповідально і постійно його пильную та пристібаю.»

 

Яна Бренич, фітнес-тренер

«Моя велоісторія почалась майже 5 років тому, коли мені подарували велосипед. Це був mtb фірми Specialized. Особливого досвіду до того з велосипедами я не мала. Спершу планувала їздити по місту,по справах.

 Поступово процес так мене затягнув, що межі поїздок почали розширюватись. Перемогла вроджена тяга до пригод. З'явились нові знайомства по інтересах. Почали їздити за місто, восновному по лісах чи на озеро. Потім поступили пропозиції більш дальніх маршрутів. Найбільше запамяталось подорож навкруги Світязя та квест в місця видобування бурштину.

Які б не були подорожі - вони завжди дуже пізнавальні. Велосипед значно розширює горизонти, тому що на авто не охопиш настільки великий масштаб. Безумовним плюсом є те, що це цікавий та веселий спосіб кардіотренування (хто займається в тренажерках, той зрозуміє, про що я:))»

 

Софія Нікуляк, фотограф

«В середині 90-их бюджет моєї маленької родини в обличчі мами - був дуже скромним, і двоколісний залишався мрією, доки на зміну не прийшли підліткові витрибеньки.

Понад три роки тому, я придбала першого друга, спонтанно, волею "хочу". Кататись на той час я не вміла, та страху не було. Опісля роботи з колегою снували нічним містом. Мабуть ті прогулянки і привили подальшу любов до блукання.

Зрідка катаю по запланованому маршруту, хіба до місцини, яку кортить побачити. Мені довподоби свобода, яку дарує велосипед. Всі шляхи перед очима підвладні, кручу, куди хочу. Коли ти на велосипеді, то наче наодинці, в собі, але взаємодієш з всім довкола. Люблю свій байк»

Марія НІКОЛАЙЧУК

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.