• 04.12.2017 10:31

Луцький ресторатор розповів про свою орієнтацію та поїздки за кордон

Власник найпопулярнішого нічного клубу в місті "Опера" й не менш відомий ресторатор та бізнес-тренер Роман Хорзов вважає, що на відміну від європейських, нашим, українським клубам бракує можливості робити хороший продукт через те, що немає покупця, який буде платити відповідні гроші.

 

 

Про це пише ]]>Конкурент]]>.

 

Він розповів про те, який останній нічний клуб відвідав, чи планує продавати "Оперу", для чого йому потрібен власний сайт та чи має бажання коли-небудь спробувати себе в ролі депутата.

 

– "Опері" буде 5 років наступного року. Інтер'єр цього клубу не так давно оновили. Чи плануєте ви ще якісь зміни у клуб? І скажіть, на ваш погляд, чи змінились відвідувачі закладу за ці роки?

 

– Вони раніше були більш щасливими людьми (сміється, – К.) Чесно вам кажу! Раніше люди легше витрачали гроші, бо ситуація була більш стабільна і перспективи були зрозуміліші, а зараз нічого не зрозуміло. Сьогодні долар по 24, завтра – по 27, а післязавтра прокинемось – буде 28… А зарплати не ростуть. Долар став в три рази більше, а ми стали бідніші в десять разів за ці роки, в порівнянні з тим, що було 5 років тому.

 

Щодо того, чи планую щось міняти, то ми ж тільки рік тому оновили концепцію дискозалу. Тому поки що немає планів.

 

– Оновлення дискозалу – дороговартісний проект, цікаво, чи він окупився?

 

– Окупився.

– Є інформація, але не знаю наскільки вона відповідає дійсності, тому, користуючись нагодою, спитаю у вас. Подейкують…

 

– Я не гей (сміється – К.)

 

– Ні! Моє питання в іншому. Подейкують, що ви хочете продати клуб – це правда?

 

– Це неправда. Як я можу продавати клуб? Це ж орендне приміщення… Можливо, клубний бізнес маєте на увазі? То нііі, така корова потрібна мені самому…Пам'ятаєте, як в тому мультику з "Простоквашино" – "Такая корова нужна самому".

– Коли до вас телефонували раніше, то ви перебували за кордоном, та й взагалі часто буваєте там і ознайомлені з клубною культурою Європи…

 

– І світу.

 

– І світу. То цікаво, чим іноземні клуби відрізняються від наших, на ваш погляд. Або ж навпаки, що в наших українських клубах є такого, чого немає в іноземних?

 

– Нашим клубам не вистачає можливості робити хороший продукт, бо немає покупця, який буде платити відповідні гроші. Я був за кордоном буквально чотири дні тому, в дуже хорошому клубі, то там вхід коштує 100 доларів.

 

– А де саме були, якщо не секрет, де такі дорогі клуби?

 

– Місто Канкун, Мексика. Карибське узбережжя. Відомий клуб "Сосо Bongo". В одному з філіалів якого знімався фільм "Маска" (американський фільм з Джимом Керрі в головній ролі, – К.). То я був в гастротурі в Мексиці, і це можна буде побачити згодом у відеоблозі на моєму сайті.

 

–То різниця між нашими та іноземними клубами в основному полягає в платоспроможності відвідувачів. Так?

 

– Розумієте – це ланцюжок. Є клієнтура, яка спроможна витрачати стільки-то. Тобто це є ваш бюджет і ваш бізнес-план, з якого ви можете потрапити на шоу і маркетинг. ОК. І от ваша сума, за яку ви можете зробити якісний продукт. Від цього і відштовхуємось, на яку суму інвестицій можемо вкласти в ремонт, в обладнання, в шоу, в дороговартісні інгредієнти в коктейлях, і так далі. І чим гірша платоспроможність людей, тим нижча якість клубного продукту. Не кажу окремо за якусь страву чи алкоголь, а "клубний продукт" – це мається на увазі все в комплексі. Тому треба знаходити якусь золоту середину, що ми і намагаємось робити.

 

Ви можете помітити, що ми єдиний заклад, який вкладається в такі розважальні програми широкого масштабу, щоб людям це було цікаво. Не просто якогось ді-джея привезти або назвати вечірку "Флірт". Ми так не робимо, ми робимо якісні шоу, балет свій, постановки, костюми шиємо, працюємо постійно. Але бачу вже: люди не цінують цього, як раніше, бо вже звикли до таких шоу.

 

– Ці шоу десь підгледіли в Європі?

 

– Чого підгледіли? В нас же є голова на плечах – самі придумали.

 

– Просто цікаво, як такі шоу з'явились в наших клубах. Бо десь 10 років тому якісь танці стриптизерок в клубах– це було все шоу...

 

– Ні! Якраз таки 10 років тому вже були такі шоу. Я кар'єру почав 11 років тому. Тоді працював в "Зефірі" – це був перший паті-бар. Вже тоді були пі-джеї, був ді-джей Артем Неба, Tokyo. Разом з ними я починав. Монатік тоді ходив до нас на вечірки, тусувались разом.

 

– З останніх згадок про вас в медіапросторі була інформація про те, що ви відкрили свій сайт. Хто вам допомагає його наповнювати, як виникла ця ідея і чи не боїтесь, що, поділившись досвідом, виростите собі ж конкурентів?

 

– Чому я маю боятись? Все нормально. Знаєте є такий принцип: ділись і отримаєш. Треба ділитися знаннями. Розумієте, цей проект не спрямований на Луцьк. Без образ, але Луцьк – це дуже маленький масштаб.

 

Якщо ви помітили, то це чотиримовний проект: англійська, німецька, українська, російська. Сайт ведеться російською, але це не означає, що я сепаратист якийсь, підтримую Москву і так далі, як можуть зараз в коментарях писати. Ні! Російськомовний ринок дуже великий, і російська мова – одна з найбільш вживаних в світі – це моя відповідь на те, чому там російська мова і чому я свої блоги веду російською. Тому що аудиторія широка. Але якщо подивитись, то перша закладка і домашня сторінка українською. Я не приховую того, що я з України, з Луцька. Мета цього сайту – це залучення партнерства і співпраця з міжнародними замовниками на міжнародних ринках.

 

– Вже вдалось залучити міжнародних замовників через цей проект?

 

– Сайт працює якийсь місяць лише. Зараз я "набиваю" контент і аудиторію, на що треба мінімум півроку. Розумієте, це ви в Луцьку про мене знаєте, і я, наприклад, знаю собі ціну, можливості й так далі. А для когось я просто "парєнь Рома із Луцька Волинської області". Незрозуміло – де, незрозуміло – що, і довести свою експертність дуже важко. Тому є сайт, в якому закладена велика стратегія. В мене є менеджери, ціле маркетингове агентство, яке працює окремо над цим питанням. Вони дають мені підказки, як краще писати, знімати, а я вже сам пишу тексти, знімаю відео, працюю з режисером монтажу. Мені це цікаво і легко робити, бо я маркетолог і маю фахові знання.

В нас є план наповнення, скільки статей маємо в тиждень випустити. Якщо читали мій блог, то там дуже все цікаво зроблено. Він розрахований на максимально широку аудиторію. Є для читачів, які читають рубрики "Охотник за рецептами" і "Вкусные места" заради задоволення, там, де я готую, і там, де я подорожую, – це фан. Я не залучу консталтинг чи інвестора за рахунок того, що, наприклад, покажу, що вмію готувати телятину. А от є стратегічно важлива рубрика "Ресторанні секрети", то там я розкриваю свою фаховість і показую, що я знаю, що я думаю, і це вже цікаво людям, які мають дотичність до ресторанного бізнесу.

Тобто зараз немає якоїсь окремої цільової аудиторії, з якою я щільно працюю. Зараз ми працюємо поки до нового року на російськомовний і україномовний ринок і готуємо всі статті до перекладу.

 

– У Луцьку вже, можна сказати, мода на те, що успішний бізнесмен обов'язково має спробувати свої сили в депутатській діяльності. А ви не плануєте стати депутатом якоїсь із рад?

 

Ні! Ні! Дякую! Не треба! Це не моє. Я хочу щасливо пожити.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.