• 28.11.2017 17:03

«Я зробив більше, ніж будь-хто в Середньовіччі», - єдиний на Волині майстер кольчуг. ОБЛИЧЧЯ ПРОФЕСІЇ

Про те, як створюється кольчуга, скільки вартує робота майстра, і, як виглядає «майстерня» людини, яка щодня створює обладунки у вигляді сорочок з металу.

Іван Гедз єдиний на Волині займається виготовленням кольчужних виробів.Найцікавіше з розмови з Іваном у цитатнику рубрики «Обличчя професії».

Комп'ютерний стіл, музичні колонки, вазон, який називають грошовим деревом, лляна замурзана скатертина, клітчані мішечки з готовими «нарядами» з металу і більше п'яти видів пласкогубців — саме так виглядає місце, де 23-річний лучанин виготовляє кольчугу — обладунок у вигляді сорочки з металевих кілець.

 

 

«Почав створювати кольчуги в дев’ятому класі (а це 8 років тому, -ред.), коли займався історичною реконструкцією…».

«А де ж у 13 років знайти гроші на нормальний обладунок? (сміється,-ред). Доводилося самому робити кольчугу. Але крім неї треба було ще шолом, меч, щит і купу всього іншого. Спочатку працював бартером: сплітав кольчугу, а за це мені робили гамбезон (товста куртка, що пом'якшувала удари, - ред), меч і таке інше. Пізніше знайшлися замовники, які міняли мою роботу не на товар, а на гроші».

«Виготовлення кольчуги займає десь місяць. Якщо працювати по 18 годин в день – то можна зробити за 10 днів».

«Кольчуга з клепано-січаного полотна вартує 400 доларів. З іншого матеріалу можна придбати за 200».

«В Україні є до п’яти людей, які виготовляють кольчуги. Серед них, в мене найвищі ціни, але клієнтів від того не зменшується…».

 

«Мама каже, щоб я йшов шукав нормальну роботу. Батьки не можуть зрозуміти, що на цій «ненормальній» роботі я заробляю більше, ніж люди на нормальній (сміється, - ред.). З її слів, головне - щоранку о 7:00 виходити з дому та о 18:00 повертатися».

«Переважно замовляють люди, які займаються історичною реконструкцією і рицарі».

 

«Я хотів би бути впевненим, скільки б я не зробив – у мене все заберуть. Бо буває, що замовлення є, а потім їх може раптово не стати. Я можу декілька місяців сидіти без замовлень, живучи за кошти, які відклав, маючи клієнтів».

 

«Постійних клієнтів, як таких, немає. Якщо комусь і потрібна кольчуга, то вона треба тільки одна».

«Вже півтора року співпрацюю з столичним клубом, який повністю забезпечую кольчугами. Цієї весни співпрацював із національною збірною України з історичного фехтування. Я робив кілька десятків кольчужного захисту на шоломи».

 

«Кольчуги в Луцьку мало використовують. В нас більше йде реконструкція слов’ян, а там був, окрім кольчуги, набагато простіший і легший обладунок (4-6 кг,- ред.)  - шкіряний, або пластинчастий ламеляри».

«На днях одну кольчугу забрав заслужений художник України, геральдист Олексій Руденко, якого декілька днів тому Президент України нагородив відзнакою. Цей чоловік розробляв шиньйони, нашивки для наших військових, герби міста та булаву Президента України».

 

«Є в мене такий досить цікавий замовник. Він хоче собі кольчугу, щоб вона захищала його від випадкових нападників у нього на районі в темну пору доби».

 

«Мені не треба реклама, бо всі замовники, які мене знайшли, просто десь про мене почули».

«Якщо ж замовлень не буде, то із виготовленням кольчуг прийдеться «зав’язати» і знайти роботу за спеціальністю».

 

«Індія займає велику нішу на ринку серед кольчуг. Коли наша кольчуга коштує 400 доларів, то їхня - 150-200. Така різниця в ціні через різну вартість робочої сили та матеріалів. Однак, через ці ж чинники, якість їхніх виробів досить сумнівна».

 

«Два-три роки тому відомий виробник взуття з Данії виробив кольчужні кросівки для людей, які полюбляють ходити босоніж. На вигляд вони, як звичайні шкарпетки, але фішка в тому, що, вдягнувши їх, нога людини захищена від скла і щебеню тощо, але нога відчуває землю, пісок і воду. Вартують такі «чудо кросівки-шкарпетки» 400 євро і виготовлені вони з кілець із нержавіючої сталі».

«Був думав самому таке виготовити, але зрозумів, що в Україні то нікому нецікаво. Дешевше, ніж 150 доларів я б це не продавав, тому сумніваюся, що у когось є такі гроші, щоб придбати шкарпетки для ходіння босоніж».

 

«У США спецназ досі використовує бронежилети, які виготовляються з кольчуги. У них вшиті квадратні кольчужні елементи, але кільця там не із звичайної сталі, а титанові. Такий бронежилет важить 3,5 кілограми».

 

«Обвальники м’яса - люди, які розрубують великі шматки м’яса, використовують кольчужні халати та рукавиці, які захищають їхні частини тіла від ударів ножами та сокирами. На різних серйозних виробництвах такий елемент є обов’язковим».

«Цікаво, що на виготовлення однієї кольчуги в Середньовіччі майстри витрачали майже півтора року часу. Виходить, що за життя людина могла зробити максимум 15 кольчуг, коли за останній рік я зробив 15 кольчуг (сміється, - ред). Я зробив вже більше, ніж будь-який майстер у Середньовіччі».

 

Текст: Анастасія КАЧИНА

Фото автора.

 

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.