• 01.11.2017 16:55

«Дуже важливо, щоб тебе хтось надихав», - луцький фотограф Наталія Єдинак про секрети роботи

Коли ми зустрілись з Наталею, я вже знала, якого формату буде наша розмова. У затишній кав'ярні вона замовила лате, а я молочний коктейль. Ми говорили про друзів, роботу, навчання та фотографії. Саме про світлини, в яких так багато світла і глибини.

 

 

Роботи Наталі не дозволяють залишатись осторонь чи бути байдужими до них. Вона емоційна та імпульсивна, але на фото вміє передавати спокій та гармонію. Вона за естетику та відкритість. І сьогодні Наталя Єдинак погодилась розповісти про закулісся фотозйомок та про «найдемократичніше з усіх мистецтв» — мистецтво створення фотографії.

 

«Спочатку вивчила фотошоп, мені це стало цікаво, а згодом зрозуміла, що зможу фотографувати і використовувати ці дві області знань разом. Перший курс, перша стипендія і перший об'єктив  за 900 гривень. Фотоапарат у мене вже був давно. Вперше почала фотографувати подруг , яких я змушувала  позувати. Людям почали подобатись мої фото. Це дало мені поштовх йти далі і реалізовувати себе у цій сфері».

 

 

 

«Натхненням для мене є роботи Kat Irlin та Варвари Шевчук. Kat Irlin притягує своїми кольорами та локаціями Нью-Йорку . Їй дуже пощастило з моделями, яких вона фотографує, тому що незвичайна зовнішніст ь— апріорі муза для фотографа. Варвара Шевчук асоціюється у мене з емоціями. ЇЇ фото не награні, а живі, щирі та відверті. Коли дивишся на ці світлини, які зроблені у Луцьку, то не можеш вгадати локації рідного міста. Я старалась наслідувати цих фотографів, але мій стиль досі не схожий на їхні роботи. Цікаво ще те, що Kat Irlin взагалі нікого не навчає. В інтернеті неможливо знайти інформацію про обробку чи якісь тонкощі роботи з фотографією. На деяких сайтах можна знайти лише опис техніки Kat Irlin. Мабуть, тому її роботи так приваблюють, бо в них існує певна таємниця, яку з кожним разом все більше і більше хочеться розкрити».

 

 

 

«Фотографувати природу чи людей? Людей однозначно. Я з природою не дружу, мене ніколи не тягнуло її фотографувати. Можливо, я грішу, бо ще не бувала в таких крутих місцях, які б мене так сильно вразили. Коли бачу гарну локацію, то завжди хочеться поставити на перший план людину, а тоді фотографувати».

 

 

 

«Професія для мене асоціюється з таким поняттям як навчання, «зубріння» матеріалу, процес, який вимагає багато часу. Хобі — це задоволення. Для мене бути фотографом — це радше хобі, аніж професія. Ти маєш мати якийсь офіційний документ чи закінчити якісь курси для фотографів, щоб бути фахівцем у цій галузі. Я сама всього навчилась, жодного разу не ходила на майстер–класи. Все, що я знаю — це YouTube і практика. Фотозйомка не приносить мені великого матеріального прибутку, натомість я отримую кайф та безліч позитивних емоцій».

 

 

 

«Коли ти фотографуєш людину, яка є для тебе другом, то можеш в момент зйомки подати 1000500 поз та коментарів. Часто доводиться співпрацювати з людьми, спілкування з якими відбувалось лише в соціальних мережах. Такі моделі доволі часто закриваються, соромляться, оскільки ще не мали досвіду позувати на камеру перед незнайомою людиною. Щоб подолати цей своєрідний бар’єр, фотограф має стати другом для моделі. У мене існує така традиція: коли фотографую модель вперше, я розпочинаю із фрази: «Розкажи щось про себе». Цей психологічний момент дуже часто дозволяє людині відкритись та стати активною у процесі зйомки».

 

 

 

«Ти скажеш мені, як стати?» — дуже популярна фраза серед моделей. Я не спеціаліст у практиці позування. Я вмію шукати ракурс, з якого сфотографувати людину. Коли потрібно якось повернути ногу чи повністю змінити позу, то про такі деталі я кажу своїм моделям. Якщо ж бачу, що дівчинка соромиться чи боїться відкритись для мене — я краще сфотографую під іншим кутом чи ракурсом, аніж буду критикувати і ще більше сприяти її замкненості. Чим більше фотосесій, тим більше досвіду і знання про свої «робочі зони»: як вдало приховати недоліки і виокремити переваги».

 

 

 

«Важливим досвідом для мене стала співпраця з Владом та Алею Пшебитковськими. Брат і сестра не соромились одне одного. Влад — крутий інстаблогер Луцька, тому він вміє позувати і знає свої сильні сторони. Коли я йшла на фотосесію-співпрацю з Владиславом, то  не знала, що з ним буде його сестричка. Вже в ході зйомки ми вирішили залучити до співпраці Алю. Найбільше мене вразило те, що Влад підказував Алі, як правильно стати чи в який бік глянути. Брат навчає сестру позувати. І це дуже круто!»

 

 

 

 

«На обробку однієї фотографії витрачаю приблизно 20-30 хвилин. Найголовніше для мене вибрати колір фотосесії. Багато часу приділяю саме вибору стилю фотосесії. Я не люблю робити фотографії різнотипними. Обираю або теплі, або холодні тони. На цьому етапі закидаю у Photoshop декілька фото і пробую різні кольорові варіації. Під час обробки портретних фотографій слід суттєво прибрати недоліки та вирівняти тон шкіри, тому на це я витрачаю теж багато часу. Рекордна кількість часу обробки фотосесії — цілий день. Це фотозйомка моделі Lola Alpha для портфоліо, стиль якого вимагає ідеального тону шкіри, бездоганної фігури, відповідних кольорів та вдалого освітлення. Інколи можу сидіти годину–дві над фото і якщо розумію, що у мене не виходить, то відкладаю обробку на наступний день. Сідаю, поки не виходить зробити якісну фотографію. Не залишаю справу на півшляху».

 

 

 

«Фотосесія — виклик для двох. Фотосесія не є простим процесом ні для моделі, ні для фотографа. Це маленький життєвий виклик для кожного. Фотограф має знайти правильні ракурси, відкрити модель у нових образах та зафіксувати її справжні емоції. Модель має мати відповідний настрій, прагнути до співпраці, слухати фотографа і його надихати. Коли відбувається така дружня і щира співпраця, то зйомка завжди буде крутою та цікавою».

 

 

 

«… Між кольоровим і чорно-білим фото я обираю колір. Багато хто вважає, що чорно-біла фотографія передає емоції. У своїх обробках я роблю чорно-білий тон тоді, коли не можу підібрати колір для фото».

 

 

 

«Творчі кризи бувають дуже часто, але я знайшла своєрідний «рецепт» боротьби з ними. Обираю декілька днів і шукаю круті ідеї, щось незвичайне для буденного життя. Знаходжу ідею, а потім шукаю людей, які допоможуть їх втілити. Цікаві ідеї і цікаві моделі вводять мене знову в ритм творчості. Дуже важливо, щоб тебе хтось надихав. Люди, які виграють конкурси, пов’язані з фотографією, фотографи, які не бояться шукати нові ідеї та образи».

 

«Ніколи не втілю ідею для фото, пов’язану з висотою. Екстремальні фотосесії? Все залежить від моделі. Якщо вона мене взимку витягнула на середину річки, яка покрита льодом, то я підтримала цю ідею. Ми говорили про те, що можемо провалитись і потонути, але саме в той момент нам хотілось зробити такий кадр».

 

 

 

«В стилі ню поки що не фотографувала, але б дуже хотіла спробувати. Для мене це цікавий вид зйомки. На жаль, в маленькому місті такий стиль поки що не навчились сприймати. Реакція суспільства у цьому випадку відіграє основну роль. Фотозйомка ню — це дуже відповідальна робота. Потрібно знайти такі ракурси, щоб ню не було вульгарним чи розпусним. Потрібно мати талант, щоб передати сексуальність та еротику».

 

«Зі словом «модель» у мене асоціюються емоції та позування. Фотографія—це спогади».

 

 

 

«Улюблена локація у Луцьку — парки. В будь–яку пору року парки прекрасні. Найбільше люблю сквер біля Фуршету. Восени обожнюю там фотографувати, але цього року ще не бувала там».

 

 

«Часто я фотографую моделей безкоштовно. В сфері фотозйомки не заробляю величезних коштів. Чомусь фотографувати весілля не люблю. Мені «в кайф» організовувати цікаві для мене фотосесії за символічні суми, аніж знімати те, що повністю виснажує мене за доволі високу плату. Я люблю естетику. На масових святах це слово інколи втрачає свій зміст».

 

«Не бійтесь експериментів, фотографуйте та фотографуйтесь, бо фотографія фіксує не лише зовнішній світ, а й внутрішню гармонію людини: її емоції, почуття та характер. В період, коли в житті настає «темна полоса», ви відкриваєте папку чи фотоальбом і переглядаєте ті моменти, коли межі щастя не можна було осягнути. Так людина переживає ці події ще раз, тільки вже в руці з фотокарткою, на якій зафіксований один із тих фрагментиків життя, який хочеться повернути знову і знову…»

 

Спілкувалася Марія ПАВЛОВИЧ

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 2

Liolya, 01 Листопад, 21:26
Дівчинка справді робить круті фото. Вони надихають. Вони справжні... І їх дуже хочеться дивитися як листівку. В кожному фото - своя історія..
експерт, 03 Листопад, 21:07
Супер
Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.