• 09.08.2017 14:06

БЛОГ МАМИ ПЕРШОКЛАСНИЦІ: «Ціна блузочки, як на мене платтячка»

Відколи привезла рожевий конвертик з пологового, мріяла аби все відбувалося якнайскоріше: вже скоріше б перестав боліти животик, скоріше б вилізли зубки, скоріше б вона почала сама ходити, скоріше б садочок і… все, тут можна трішки притормозити, бо вже цього першого вересня у моїй хаті мешкатиме ПЕРШОКЛАСНИЦЯ.

Думаю, слова «перший» та «уперше» супроводжуватимуть мене тепер довгий час. Десь одразу після випускного у дитсадку оце миле створіння почало бурити мій мозок запитаннями, коли ми вже почнемо купляти усе до школи? Ця принцеса скоріше за все мало собі уявляє, що її, ну і нас з татом, чекає. Але найбільше її тішить, що вона вже, як дорослі дівчатка, носитиме рюкзак і в школі її не змушуватимуть спати в обід.

І ось настав цей день, коли ми зі списком у надцять пунктиків, і самі модно одягнені, зібралися «купляти усе до школи».

Перший пункт призначення – найвитратніший – шкільна форма. Тут нам пощастило, бо продавець відразу підібрала усе необхідне, і найголовніше те, що сподобалося усім. Правда тато не до кінця зрозумів цю модну білу блузочку з круглим комірцем із зав’язочками з китичками, і коштує та блузочка, як не так давно замовлене в Інтернеті мамине пляттячко. Але доця хоче, вона у нас ПЕРШОКЛАСНИЦЯ.

Трошки довше з нами «попарилася» продавець такого необхідного атрибуту для школяра – рюкзачка. Жіночка терпеливо кілька разів по-черзі витягувала з гори новеньких запакованих портфелів ті, на які моя красуня показувала пальцем. Я теж тримала себе у руках, бо ж розуміла, хоч вона іще маленька, але уже жінка. І робити швидкий вибір у таких важливих питаннях не варто. Довго вирішувала: з принцесою чи з метеликом. Але обидва рожеві. Врешті – і рюкзак у нас є.

Задоволені «пострибали» по канцелярію. І тут ми засіли надовго. Я уже було пошкодувала, що майже з пелюшок навчала її підбирати собі одяг та компонувати кольори, пояснювала чому одна річ підходить до іншої. Бо тут моя ПЕРШОКЛАСНИЦЯ вирішила використати усі свої знання. Худенький лисуватий чолов’яга раз за разом бігав у комірчину міняти кольоровий папір та картон, бо на обкладинці – собачка. І собачка зовсім не дівчачий, а «як для хлопчиків». По п’ять зошитів у клітинку і косу лінійку ми теж обирали хвилин зо 5-ть, бо їх є стільки видів: з диснеївськими принцесами, з блискітками, тваринками, з героями з мультфільмів. Пенал моя ПЕРШОКЛАСНИЦЯ шукала у тонах уже купленого рюкзака. Для мене досі загадка – продавці канцелярії цього магазинчика щось вживають заспокійливе, або моя кнопка – це рідкість, або вони, коли такі покупці йдуть, забігають у комірчину і верещать щосили, аби випустити пар.

Ну, от і все. До школи готові. Точніше – зібрані. Бо те, що я мама ПЕРШОКЛАСНИЦІ досі не вкладається у мене в голові.

Леся ВЕРХОВ'ЯД

Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також

Завантаження...

Коментарі 0

Орфографічна помилка в тексті:
Щоб повідомити автору про помилку, натисніть кнопку "Відправити повідомлення про помилку". Ви також можете надіслати свій коментар.