Вголос
Вголос
На щорічному конкурсі до Дня міста у Ковелі у номінації «Меценат року» переможцем назвали Віктора Теодосійовича Козака. Попередня інформація про нього була надто скупою. Корінний волинянин, народився в селі Майдан Ковельського району у вересні 1967 року. Мама, секретар сільської ради, самостійно виховувала сина. Нині простий сільський хлопчина є депутатом Ковельської районної ради, засновником і директором ТзОВ «Ідея», благодійником та ще 40-м номером у національній раді політичної сили «Сильна Україна». Більше вдалося дізнатися при розмові за філіжанкою кави
Олександр Іванович Гоцка народився в селищі Ямпіль на Сумщині 29 березня 1968 року. Завершив навчання у школі з медаллю, вступив до Сумського військового училища, де також отримав червоний диплом. Служив у Німеччині, після виводу радянської армії – на Кубані. Після розпаду СРСР перевівся на Україну. Працював понад шість років у військкоматі Нововолинська (звідки родом дружина), заочно навчаючись на юридичному факультеті Львівського університету імені Івана Франка. На хвилі скорочення армії подав рапорт про звільнення. На цьому місці суха біографічна довідка обірвалася в устах офіцера несподіваним признанням: «Шкодую, що пізно подав цей рапорт»
Дискусії стосовно генетично модифікованих організмів (ГМО) і їхнього впливу на здоров’я точаться між науковцями не один рік. Наразі ж точно не відомо, який вплив вони можуть заподіяти організмові
Мало у Луцьку знайдеться людей, які не знають Святослава Кравчука в обличчя як високопосадовця чи міської ради, чи облдержадміністрації. Це, певна річ, трохи лестить, але й одночасно пригнічує, накладаючи відповідальність за свої вчинки і слова, певні зобов’язання перед навіть незнайомими людьми. Бо тоді ти мусиш бути весь час у тих рамках, в які тебе поставило життя, в тому образі, до якого звикли оточуючі. Це вічна трагедія відомих осіб – представляти себе світові не такими, як є насправді, і не дозволяти собі «розслабитися». При нашій розмові Святослав Кравчук, віднедавна керівник «Фронту змін» на Волині, не зрадив своїй офіційній врівноваженості, однак і не проявив пихи, характерної «новоспеченим» політичним лідерам в провінції
У зв’язку з важкими сімейними обставинами Петро Данилович, як сам каже, «невиїзний». Але душевний біль ні на йоту не змінив ні характер міського голови Володимира-Волинського, ані його відкритість, уважність та доброзичливість. Житейські хрести він переносить стійко, не дозволяючи їм прибити себе розпачем чи безнадією, однак при тім виявляючи незвичне для владної особи величезне уповання на Бога. Магнетизм сильної натури впливає, певне, на мешканців княжого граду, в іншому випадку Петро Саганюк не став би «довгожителем» серед мерів волинських міст ще від постання незалежності і виграючи демократичні вибори 1998, 2002, 2006 років
Художниця, до робіт якої, як і до громадської діяльності? приглядається усе більше інтелектуалів, святкувала скромний ювілей уродин 26 квітня, на день пригадування Чорнобильської трагедії. Проте усім своїм мистецьким стилем і ставленням до життя вона наче кидає виклик скорботній даті, заперечуючи безбарвність, смуток, відчай. Про свої упадання і боротьбу, розчарування і пошуки воліє не говорити. Щиро зичить людям стати кращими, та й сама намагається зробити для цього все, що у її силах. Точніше – у її хисті. Мова йде про Тетяну Мялковську, члена Спілки художників України, керівника єдиної у Луцьку приватної дитячої художньої студії «П’ятірня»
Перше спостереження при знайомстві: вишиванка, в якій красується Сергій Дмитрович на деяких сайтах, дуже пасує і навіть змінює образ чоловіка, а от в офіційному костюмі, хоч як старайся сфотографувати, виходить одне – чиновник. Втім, відкрита розмова мала би прояснити внутрішній світ теперішнього міського голови Ковеля – фігури нової на політичному небосхилі Волині і, можна сказати, несподіваної. Адже він не вийшов із горнила якоїсь партійної кузні кадрів, не мав управлінського досвіду, не зрозуміло, чому місто залізничників вибрало саме його, та й загадкою залишається його теперішня потуга на фоні області, вплив на міську громаду і впевненість у правильності власних поглядів та вибраного шляху. Певне, не одна нині політична сила шкодує, що проґавила потенційного якщо не лідера, то принаймні й не останнього члена місцевої команди еліти
Легко мати справу з людиною, яка без вагань погоджується на інтерв’ю. Складнощі виникають пізніше, коли час, як виявляється, їй не належить і викроїти годину для розмови для неї рівнозначно зупинці природного ходу доби. Сергій Іванович належить саме до таких осіб: наша зустріч внесла суттєві корективи у його плани, проте він терпляче відповідав на запитання, хоча часті телефонні дзвінки очевидно відривали думки від діалогу. Напружений ритм, як пояснив сам візаві, пов’язаний в основному з розбудовою обласною партійною організацією
